Вікові кризи та сімейні відносини
Навіть корисна прикладна експериментальна інформація про сім’ю, як правило, залишається нереалізованою, оскільки здебільшого адресується науковцям, а не широкому загалу. Найбільш продуктивне дослідження залишиться без активного запиту, якщо науковий стиль його викладу не зрозумілий пересічним громадянам, не враховує їх вікових особливостей, рівня освіченості і, що особливо важливо, місця проживання (село, місто). Повсякденна практика свідчить, що останні умови є основними показниками диференціації громадян у сприйманні інформації з сімейної проблематики. Слід також ураховувати зростання скепсису до інтелектуальних даних на фоні апелювання до власного сімейного досвіду, зниження читацьких інтересів, прогресуюче прагнення до матеріального задоволення, примітивізацію суспільної свідомості. Телебачення, ЗМІ інформативно зорієнтовані передусім на міського жителя.
У ситуації негативного ставлення до знань актуалізується проблема психологічної освіти щодо власного індивідуального життя, якому властива дискретність розвитку (перервність) та основним показником якого є вікові кризові явища - об’єктивні, або нормативні, та суб’єктивні (ненормативні, випадкові). У цілому феномен «кризи» має забарвлення надзвичайності, загрози й необхідності діяти. Це позначення життєвої ситуації, у якій необхідно прийняти якесь кардинальне рішення, тобто криза є поворотним пунктом, найважливішим критерієм життєдіяльності, після чого подальший життєвий шлях може відрізнятися від попереднього. Життєва криза є важливим моментом у функціонуванні особистості, коли реалізація життєвого задуму неможлива (Ф.Є. Василюк), вона спричиняється фрустрацією важливих потреб індивіда та його специфічною особистісною реакцією на неї і не може, як правило, бути розв’язана лише в предметно-практичній і пізнавальній діяльності, тому подоланню травмуючих ситуацій сприяють процеси переживання, які реалізуються в зовнішніх та внутрішніх діях. Кожна криза є специфічною, визначається суб’єктивністю ситуації, характеризується, як правило, спрямованістю на розв’язання реальної проблеми.
Тому варто більш докладно поговорити про проблему життєвих криз особистості. Вікове становлення особистості не є хаотичним процесом. Кожен певний період життя ставить перед людиною комплекс вимог, виконання яких змінює структуру її взаємовідносин з навколишньою дійсністю, підносить її на якісно новий рівень пізнання та самопізнання. Дискретність, циклічність є невід’ємними
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.