Батьки і діти
Увага до завжди актуальних питань психології сім’ї стала більш пильною через загострення передусім навчально-виховних проблем дітей, ступінь розв’язання яких є й буде каталізатором і показником рівня сімейної згуртованості. Зростає внутрісімейна відчуженість як наслідок певних особливостей у відносинах дорослих. Жодна сім’я не зможе уникнути конфліктних ситуацій, непорозумінь, оскільки вона є динамічним утворенням, яке існує в досить невеликому життєвому просторі, куди обмежений доступ сторонніх осіб і де панують власні правила поведінки, діяльності, спілкування, система заборон і заохочень.
Значна частка несприятливих ситуацій виникає в побуті. Молоде подружжя, приймаючи вітання та побажання щастя і злагоди, найчастіше не здогадується (а ще більше - не хоче знати!) про існування різноманітних, особливо побутових, проблем, які згодом наполегливо будуть перевіряти їх почуття. Не здогадується і не підозрює, оскільки у взаємовідносинах домінує романтизм, що здебільшого стосується молодих людей, які поки що не переймалися, наприклад, пошуками шляхів матеріальної незалежності, оскільки їх цілком влаштовує існуюча ситуація. Романтичність знецінює прагматизм, нівелює в дошлюбному періоді бажання розглядати практичні сімейні проблеми:
- де і як проживати;
- перші основні самостійні сімейні фінансові джерела тощо.
Домагання ролі дорослого як феномен особистісного становлення капітулює перед домашнім затишком, створеним старшими членами сім’ї. Про ускладнення, які можуть виникнути під час майбут-пього взаємного проживання, не задумується, більше того, їх можливість часто категорично відкидається на основі принципу: «все буде добре». Таким чином, «домагання ролі дорослого», яке активно виявляється під час кризи 13 років і для якого є відповідна база у вигляді почуття дорослості, що сформувалася завдяки попередньому віковому розвитку, зокрема, кризам 3 років і 7 років, слід активно підтримувати ще з молодшого шкільного віку. Претендуючи на права дорослих, діти не повинні забувати, що існують ще й обов’язки, які з їх віковим зростанням аж ніяк не зменшуються, а навпаки - збільшуються. Настає час, коли необхідно навіть «розвантажувати» батьків від їх постійних побутових проблем (приготувати їжу, випрати білизну, прибрати в хаті (квартирі) тощо), і, зрештою, поступово слід звикати до ролі постійного і рівноправного члена сім’ї передусім у самообслуговуванні, виконанні побутових обов’язків та негайно позбавлятися зручної й затишної ролі «квартиранта».
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.