Різноманіття подружнього спілкування
«Уявний слухач». Прикидається, що слухає. Дивиться на нас, хитає головою в знак згоди або незгоди, вимовляє звуки та репліки, подібно до «так-так», «угу», «хм», начебто демонструючи уважність. Причини такої поведінки можуть бути різноманітними: заглибленість у свої проблеми, відсутність інтересу, егоїстичність тощо.
«Самозакоханий слухач». Ніколи не дослуховує партнера. Хоче, щоб слухали лише його і не має ні часу, ні бажання слухати іншого.
«Слухач-творець». Ніколи не дослуховує до кінця і, щоб заповнити пропущене, незрозуміле, починає вигадувати події відповідно до власної логіки або досвіду. Коли він висловлюється « все зрозуміло» , то це не є показником того, що зрозумів почуте.
«Слухач-бджола». Слухає те, іцо вважає цікавим або потрібним для себе. Решту інформації пропускає повз вуха.
«Слухач-жало». Тільки й чекає, щоб партнер помилився, аби вказати йому і потім лише про це й говорити.
Підвищення ефективності слухання можливе, якщо партнери вдосконалюють свою увагу, вчаться на емоційному рівні контролювати та аналізувати почуте.
Уміння слухати створює унікальну можливість зворотного зв’язку між чоловіком і дружиною.
Стилі слухання партнера - це активний процес, який вимагає певних навичок. Основними серед них є прийоми нерефлексивного, рефлексивного та емпатійного слухання.
Нерефлексивне слухання є вмінням уважно слухати іншого, не перериваючи його своїми зауваженнями. Це вимагає значної напруженості, фізичної та психічної енергії. Таке слухання виправдане в обговоренні наболілих сімейних проблем, коли той, хто висловлюється, вкладає в сказане глибокі почуття, наприклад, гнів, горе, або взагалі не потребує відповіді на сказане. У ньому використовуються короткі репліки: «Невже?», «Продовжуй. Це цікаво», «Розумію», «Приємно це почути» тощо.
Рефлексивне (активне) слухання - це зворотний зв’язок з тим, хто висловлюється (для контролю точності розуміння почутого). Той, хто слухає, набагато активніше використовує словесну форму для перевірки правильного розуміння того, що сказав партнер. Використовуються фрази типу: «Повтори, будь ласка, ще раз», «Ти щось хотів сказати ще?», «Уточни, що ти маєш на увазі» тощо.
Іноді для уточнення використовується перефразування почутого: «як я тебе зрозумів…», «ти гадаєш…», «іншими словами…» тощо. Це дає можливість тому, хто висловлюється, побачити, наскільки його правильно розуміють, і в разі неправильного розуміння виправити ситуацію.
Використовується резюмування почутого, коли ніби підбивається підсумок основних ідей. Типовими можуть стати фрази: «Отже, як я зрозумів, ти вважаєш…», «Якщо підбити підсумки…» тощо.
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.