Психологічна допомога дітям розлучених батьків
3. Діти, що пережили розлучення батьків у подальшому житті можуть мати проблему із переживанням притаманної всім агресивності. Так, вони можуть боятися власної агресивності, остерігатися показати гнів або роздратування у випадку власних невдач чи несправедливого поводження з боку інших. І через це так і не
навчитися відстоювати власні інтереси. Діти можуть навчитися спрямовувати агресію проти себе, звинувачуючи самих себе в усьому, що негативного трапляється в житті, аж до схильності до депресивного реагування. Або конфлікт під дією механізмів психологічного захисту може бути витіснений, на його місці утворитись «агресивна готовність до докору». Навіть невелике розчарування приймає форму катастрофи, на яку вони реагують непомірною роздратованістю й відчаєм. Інший варіант - навчитись бачити світ чорно-білим, ділити людей на злих і добрих і відносно одних виявляти тільки ворожі почуття, а до інших - дружні. Такі реакції зберігаються й у дорослому житті, збіднюючи стосунки і спектр реагування на різноманітні життєві колізії.
Тип людини, що постійно відчуває провину, спрямовуючи агресію на саму себе, так званий підлеглий характер, також виникає під впливом пережитого розлучення батьків. Таких людей оточуючі характеризують як милих, ввічливих, гідних поваги і любові. Але через побоювання зробити «щось не так», образити когось такі люди важко проявляють ініціативу, не прагнуть захищати свої права і, врешті-решт, стають жертвою маніпуляцій. Тоді до дорікань самому собі додаються нарікання на невдячність, людську несправедливість, що остаточно порушує стосунки в сім’ї або трудовому колективі і в окремих випадках стає причиною важких депресій і готовності до самознищення.
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.