Психологічна допомога дітям розлучених батьків
7. У дорослому житті дітей розлучень їх кохана людина може ставати об’єктом перенесення почуттів до батька або до матері, що, у свою чергу, призводить до нових програвань конфліктних ситуацій з дитинства. Сам вибір партнера може бути обумовлений не-усвідомленим бажанням відтворити травмуючі стосунки, що мали місце в дитинстві, розіграти ще раз травмуючі ситуації, щоб цього разу опанувати ними, прожити їх «якось інакше». Зрозуміло, такі очікування не є реалістичними.
Іноді діти розлучень зберігають ідентифікацію з тим із батьків, кого вони вважають «постраждалим», наприклад, із розгубленою, безпорадною матір’ю. Тоді, наприклад, дівчинка, через почуття провини, яке вона не усвідомлює, може будувати своє доросле життя так, щоб не бути щасливішою від «бідної покинутої матері», через самопокарання неусвідомлено зменшуючи відчуття вини. Буває й так, що дитина ототожнює себе зі «злим » батьком і несвідомо карає себе (за батька), удаючись до самодеструктивної поведінки, знищуючі підвалини свого щасливого майбутнього.
8. У сім’ї, у системі «батько - дитина - матір» дитина набуває досвід стосунків, в яких присутній так званий «третій об’єкт». Як зазначають психоаналітично-орієнтовані психологи (М. Маллєр, Е. Ебелін, Д.В. Віннікот, Е. Фрідріх та ін.), використовуючи для опису такої системи стосунків термін триангуляція, «третій об’єкт» присутній фактично в будь-яких стосунках. У ролі «третього об’єкта» не обов’язково виступає конкретна жива істота, це може бути уявна особа, людина з минулого, професійна діяльність або захоплення партнера. У дітей, які пережили розлучення, відсутній позитивний досвід стосунків в триангуляціях. Коли дитина живе в тісному емоційному контакті, наприклад, з матір’ю, яка не заохочує стосунків з батьком дитини, будь-яке звернення до батька викликає в дитини тривогу, почуття провини, страх, пов’язані з ризиком втратити прихильність матері. Як наслідок, діти розлучень у дорослому житті:
- особливо важко переживають можливість втрати партнера, страждають від ревнощів, перебільшують можливість зради. Ревнують партнера до його попередніх партнерів, уявних осіб, уявляючи неіснуючі зв’язки, до роботи або до захоплення, якому той приділяє вільний час;
- обмем^уються тільки одним вектором стосунків. Орієнтуючись, наприклад, на партнерські стосунки, виключають усі інші, адже не вміють перерозподілити свої дії між партнером і чимось «третім» (друзі, робота, хобі), очікують і від партнера такої самої однобічної відданості;
- хибно розуміють партнерські стосунки як односпрямовані, що іноді взагалі відштовхує від них. Діти розлучень можуть свідомо уникати їх, щоб не бути «поглинутими ними цілком»;
- не бачать користі в тому, що партнер приділяє час і іншим особам, певній діяльності тощо. Тобто не вміють користуватися своїм тимчасовим виключенням із стосунків з партнером, щоб приділити увагу собі і своїм власним справам;
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.