Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім
Надати допомогу в цій ситуації можуть не тільки батьки, а й сторонній дорослий, не залучений до ситуації, спеціаліст, з яким можна поділитися своїм досвідом горя. Таким дорослим може бути психолог або психотерапевт. У різних підходах сімейної терапії, індивідуального психологічного консультування накопичені ефективні прийоми роботи з дітьми в стані горя. Окремі техніки, наприклад, техніки художньої експресії, запозичені з ігрової психотерапії, можуть бути порекомендовані батькам для подальшої роботи з дітьми. Ефективною може бути й групова робота з такими дітьми, яку теж здійснює психолог або психотерапевт.
М.Є. Дашкіна розрізняє такі особливості реагування на втрату ближнього залежно від віку дитини.
Діти у віці 6-8 років. Діти в цьому віці стрімко розвиваються і вперше замислюються над поняттям «майбутнє». Вони починають розуміти, що означає втрата ближнього: «батько більше ніколи не буде з нами», «дідусь помер і я його ніколи більше не побачу». На
цьому етапі розвитку в дітей може виникати почуття провини за смерть ближнього. Вони не завжди розуміють відмінності між власними думками й діями, прагненнями й тим, що відбувається в дійсності. Іноді вони вважають, що їх думки, почуття та прагнення можуть призводити до змін у реальному житі, завдавати шкоди. Наприклад, що агресивні думки й почуття, неповага до родичів може призвести до їх смерті («через те, що ми посварились із дідусем, він помер»). Важливо обговорити подібне «магічне» мислення дитини, пояснити, що не він є причиною смерті близької людини. У цьому віці можуть виникати страшні фантазії й сни, пов’язані з темою смерті. Психологічна допомога в цьому випадку полягає в опрацюванні страхів дитини за допомогою різноманітних ігрових технік.
Діти у віці 9-12 років. Діти починають розуміти, що таке смерть, і стають спроможними виявляти співчуття, як дорослі. Вони можуть відчувати злість або печаль, безнадійність і безпорадність, але до кінця не усвідомлювати, що з ними відбувається і з якої причини. Може виникнути внутрішнє заперечення, неприйняття втрати та процесу жалоби. Втрата батька тієї самої статі, що й дитина, у цьому віці сприймається важче, адже в цей період діти прагнуть зблизитися з ним, психологічно віддаляючись від іншого. Лякає в цьому віці й усвідомлення можливості власної смерті. Можливо, саме цим обумовлена схильність дітей цього віку до заперечення свої почуттів.
Важливо ретельно опрацювати, обговорити почуття, думки та спогади про померлого, наголошуючи на тому, що залишилось від нього в цьому світі, що залишилося в самій дитині. Саме така робота допоможе і дітям, і дорослим, що їх оточують, зрозуміти складну та непередбачувану поведінку дитини, зрозуміти її зв’язок із переживанням втрати.
Один отзыв на «Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім»
20.09.2008 в 20:45
Спасибо. Прочитал с интересом. Блог в избранное занес=)
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.