Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім

Автор: D@RK CROW 13.08.2008

Діти у віці 13-16 років. Діти в цьому віці можуть відчувати гнів і виливати його на однолітків або членів сім’ї. Якщо померла людина, яка була найближчою до дитини, вона може копіювати її манери, поведінку, демонструючи ототожнення себе з нею. Якщо сильна ідентифікація з померлим спостерігається тривалий час, підлітку може знадобитися психологічна допомога. Іноді допомога дитині необхідна для подолання агресії відносно людини, яка покинула її в такий важливий період життя. Нерідко бувають і депресивні реакції, пов’язані з болем втрати людини, з якою до цього часу підліток себе ідентифікував.
Робота з почуттями підлітка має на меті допомогти йому «відпустити» померлу значущу особу, для того щоб продовжити свій власний розвиток.
Старші підлітки переживають процес втрати як дорослі. Нормальні реакції горя в дорослих за Е. Ліндерманном передбачають:
1)фізичне страждання. Найбільш виражені порушення дихання (спазми в горлі, напади задухи), особливо коли людина говорить про своє горе. Нарікання на втрату сили і виснаження: «усе видається таким важким, нічого не можу підняти», «від найменших зусиль відчуваю повне виснаження». Відсутність апетиту;
2)фіксація на образі померлого. Легке відчуття нереальності того, що відбувається, відчуття збільшення емоційної дистанції, що віддаляє від інших людей (іноді вони починають видаватись химерними або маленькими), образ померлого «стоїть перед очима», аж до «бачення» померлого. Такі переживання можуть викликати занепокоєння, лякати можливістю збожеволіти;
3)почуття провини. Намагання відшукати в подіях, що передували смерті, докази того, що не було зроблено для померлого всього, що можна було зробити. Звинувачення себе в неуважності і перебільшення значущості своїх найменших помилок;
4) ворожі реакції. Втрата теплоти в стосунках з іншими, у розмовах з ними почуття роздратування й злості, бажання усамітнитись усупереч намаганням друзів і родичів підтримувати дружні стосунки. Ці ворожі реакції також можуть сприйматись як ознаки можливого божевілля. Спроби приховати ворожість призводять до виникнення штучної, «натягнутої» манери спілкування;
5)втрата звичних моделей поведінки. Здійснення беззмістовних дій, пошук заняття для себе і в той самий час нездатність розпочинати та підтримувати організовану діяльність, втрата інтересу до справ, повсякденні справи виконуються не автоматично, як завжди, а із зусиллям, так, ніби кожна операція перетворюється на особливе завдання;
6) іноді у людини, що переживає втрату, з’являються окремі риси померлого, симптоми його хвороби, несвідоме наслідування певним манерам і формам поведінки.
Під час «роботи горя» відбувається вихід зі стану граничної залежності від образу померлого, пристосування до реальності, у якій немає втраченої особи, формування нових стосунків. Найголовнішою перепоною в цій роботі Е. Ліндерманн називає уникнення великого страждання, ухилення від вираження емоцій, необхідних для цього переживання. Тільки через прийняття необхідності

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

В рубриках: Психологія сім`ї

Один отзыв на «Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім»

jeny79 пишет:
20.09.2008 в 20:45

Спасибо. Прочитал с интересом. Блог в избранное занес=)

 

Оставьте комментарий

Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.