Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім
переживання горя, через зіткнення з власними болісними почуттями і переживання їх відбувається робота горя, що дозволяє прийняти втрату і продовжити власне життя.
У 60-х роках минулого сторіччя Елізабет Кюблер-Рос, працюючи зі смертельно хворими в лікарні поблизу Чикаго, виокремила кілька станів свідомості і сформулювала стадії, загальні для людей, що помирають. Було виділено п’ять стадій:
1) заперечення;
2)роздратування;
3)торг;
4) депресія;
5)прийняття.
Ці стадії не є універсальними, вони не обов’язково переживаються саме в такій послідовності і не обов’язково послідовно. Теорія стадій - тільки модель тих змін, що відбуваються в свідомості помираючих.
На думку С. Левіна, стадії втрати, помирання «мають свої явні паралелі зі стадіями духовного зростання, хаотичними, найчастіше болісними змінами, які відбуваються з нашим «я», коли ми спрямовуємося до цілісності. Ці миті заперечення, протидії нагальному стану речей і страх перед тим, що вони не виявляться такими, якими видаються нам, якими, як здається нам, вони мають бути. Це миті відчаю, миті розкриття перед реальним станом речей і появою нових можливостей».
На думку психологів, за таким сценарієм розгортається ставлення до будь-якої втрати. Такою втратою може бути не лише смерть когось із близьких. Розлучення, початок самостійного життя дитиною за межами батьківської домівки, втрата роботи, окремих фізичних можливостей у похилому віці також можуть переживатися відповідно до зазначених стадій.
На стадії заперечення людина заперечує певні трагічні обставини свого життя, заперечує реальність, неприємні й болісні переживання. Така людина не визнає себе смертельно хворою, вважає поставлений діагноз помилковим.
Роздратування, злість може бути спрямована на ближніх, на тих, хто опікується ним (адже вони залишаються жити, а я маю померти), на лікарів, що поставили діагноз, на Бога, звинувачуючи його в «несправедливості». Для завершення цієї стадії важливо, щоб ці емоції виявилися зовні.
Стадія торгу характеризується своєрідними переговорами за продовження життя. Помираючиїї обіцяє бути слухняним пацієнтом або зразковим віруючим, намагаючись заключити «контракт» на продовження життя з тими, хто, на його думку, може йому допомогти.
Усвідомлення помираючим неминучості смерті, її невідворотності саме для нього і саме найближчим часом призводить до вступу у сразу депресії. Помираючий замикається в собі, відчуває потребу плакати, уникає контактів, іноді відчуває рухову загальмованість (лежить обличчям до стінки).
На наступній фазі відбувається примирення із ідеєю неминучої смерті, прийняття її реальності. Слід відрізняти саме прийняття смерті від покірливості як своєрідного психологічного захисту.
Один отзыв на «Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім»
20.09.2008 в 20:45
Спасибо. Прочитал с интересом. Блог в избранное занес=)
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.