Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім
Існує немало свідчень [8] про те, що, якщо людина має достатньо часу для того, щоб усвідомити неминучість смерті, думки про неї не порушують душевного спокою, люди похилого відчувають меншу тривогу в разі думках про смерть, ніж більш молоді. Люди, що мають ясну мету в житті, менше бояться смерті, як і ті, хто проживає змістовне життя, від якого вони отримують радість і задоволення. «Тривога смерті знаходиться у зворотній залежності від задоволення життям»(І. Ялом).
Індрівідуальні розбіжності у ставленні до смерті в людей похилого віку обумовлені їх життєвими цінностями, адаптованістю до життя, станом здоров’я. Смерть більше лякає осіб, що не прийняли старість як особливий віковий період життя, не адаптовані до неї. Людрі із невиліковними хворобами бояться вмирання як періоду посилення страждання (Г. Крайг).
Невиліковна хвороба невідворотно наближує реальність смерті і її усвідомлення. Попри трагічність окремих переживань людини, що знаходиться в цьому стані, саме завдяки йому можуть проявлятись ознаки «зростання особистості» (І. Ялом). Заново оцінюються пріоритети життя - втрачають значення всілякі дрібниці; виникає відчуття звільнення - людина не робить те, що не вважає за потрібне робріти, тобто втрачають силу зобов’язання («повинен», «необхідно» тощо); посилюється відчуття життя в теперішньому часі. Особливої вагомості набуває кожна хвилина, що проживаєть-ся, людина більше не відкладає життя на потім; загострюється значущість елементарних життєвих подій (таких, як зміна пори року, доіц, листопад і т.п.); спілкування з коханими людьми стає більш глибоким; зменшується страх бути відторгнутим, виникає бажання ризикувати.
У людини, що помирає, можуть бути потреби, пов’язані з підбиттям підсумків власного життя, пошуку змісту буття, набуття віри. Така людина може звертатися в думках до вічного, до Бога, до трансцендентного, знаходити відповіді на актуальні для неї питання у вірі. Наближення смерті і наявність фізичних і душевних страждань іноді, як не парадоксально, може призводити до більшої відкритості, примирення помираючої людини зі світом і самим собою, набуття нових сенсів. Як писав К. Кастанеда, смерть стає для нас порадником, наші пріоритети змінюються, наше серце відкривається, наш розум починає виходити з туману старих прихильностей, і стає очевидним головне - передача любові, відпускання перешкод, що заважають розумінню, відмова від спроб сховатися від самих себе, а життя стає для нас прийнятним, і ми не є більше його жертвами.
Один отзыв на «Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім»
20.09.2008 в 20:45
Спасибо. Прочитал с интересом. Блог в избранное занес=)
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.