Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім
Не є рідкістю допомога священика. Але, якщо потреби в спілкуванні з представником церкви в людини, що помирає, немає, вона може залишатися наодинці перед обличчям смерті. Члени сім’ї можуть бути заклопотані власними переживаннями або відчувати свою безпорадність у цій ситуації. Лікарі не завжди опікуються психологічними потребами помираючого. Бесіда з людиною, що помирає, у строгому розумінні, не належить до психологічного консультування або психотерапії, тому завдання психологічної допомоги такій людині можуть виконувати члени її родини. Чим може бути корисним у цій ситуації психолог-консультант або співчуваючий родич?
Консультанту «варто уважно вислухати помираючого, допомогти поділитися думками про смерть і про те, що він залишає в цьому житті. При цьому увагу помираючого слід обережно спрямувати на важливі справи, що завершені ним за життя, на його духовну і ек-зистенційну спадщину, що забезпечить йому існування в цьому світі після смерті (у пам’яті, мотивах, почуттях, справах інших людей). Далі слід уважно вислухати нарікання, очікування й останні розпорядження помираючого, у разі можливості задовольнити їх або пообіцяти зробити все можливе. У людини похилого віку, що помирає, нерідко буває потреба згадати свої помилки, вибачити своїх ворогів, висловити жаль з приводу нанесених ним самим образ. Консультанту важливо всією своєю поведінкою показати важливість цього моменту. Не слід надмірно виражати співчуття помираючому, але несправедливо було б і недооцінювати або заперечувати значення помирання. Смерть - це урочистий момент життя, такий важливий і невід’ємний від неї, як і народження. Тому, залишаючись при свідомості, помираюча людина має необхідність у збереженні гідності й права розпоряджатися собою на останньому етапі життєвого шляху».
Що робити, коли близька вам людина відчуває значний фізичний біль, коли вона, імовірно, помирає?
С. Левін вважає: «Відповідь на це питання має бути такою: ви спілкуєтеся так само, як з іншими людьми. Відкрито, з повагою до істини, до якої ми всі причетні. Працюйте, щоб переборотії те, що вас розділяє, що змушує губитися, роздвоюючись. Станьте єдиним з іншою людиною. Ніякої допомоги, тільки буття. Спостерігайте обумовлену ілюзію власної відокремленості. Переборюйте укорінену прихильність. Умріть разом із близькою людиною. Вийдіть за межі уявлюваного поділу розумів і тіл. Прийдіть до загальної першо-основи буття.
Ви невіддільні від умираючого так само, як ви невіддільні від себе. Відкритість, щирість і турбота. Ви просто знаходитеся поруч і слухаєте серцем, що рівною мірою вміщає радість і страждання іншого. Коли ваш розум не відокремлює життя від смерті, ви живете не серед ідей і тіней, а серед безпосередніх переживань.
Якщо це боляче, - це боляче. Якщо це приносить вам щастя, -це приносить вам щастя. Ніяких спроб щось змінити. Ніяких спроб зробити щось не таким, яким воно є. Просто слухайте істину, що вам пропонує цей момент» [12,136].
Один отзыв на «Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім»
20.09.2008 в 20:45
Спасибо. Прочитал с интересом. Блог в избранное занес=)
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.