Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім
Іноді близькі помираючого дають йому відчути свою жалість. При цьому іноді щиро вважають, що саме так полегшують його страждання. Насправді ж людина починає ще більше відчувати своє безсилля або провину за те, що примушує страждати ближніх. Жалість, хоч і нагадує співчуття, насправді є чимось зовсім іншим, певною мірою викликана захисними реакціями, неготов-ністю бути до кінця відкритим стосункам з іншим і тривожній реальності.
«Жалістю часто називають страх перед стражданнями інших. Коли ви мотивовані такою жалістю, ви переслідуєте лише свої інтереси . Коли ви мотивовані жалістю, ви дієте, виходячи з небажання пережити те, що переживає ця людина. Ви прагнете усунути її незручності для того, щоб усунути ваші власні. Жалість породжує страх і відчуження. Коли любов торкається до страждань іншої людини, це називається співчуття. Співчуття - це лише простір. Що б не переживала інша людина, у вашому серці знаходиться для неї місце. Це стає вашою роботою над собою - щоб відпустити її, залишатися відкритим і відчувати цю людину всередині себе. Коли хтось переживає сильний біль, хоча ви й не можете допомогти йому, ви не залишаєте його. Коли люди говорять: «Допоможи мені!», ви залишаєтеся приязними, тримаєте їхню руку, поділяєте їхній біль, не замикаючись навколо нього. Коли у вас у серці є простір для будь-якого болю, чий би він не був, «ваш» або «іншого», це і є співчуття».
Наводимо пам’ятку для тих, хто намагається підтримати помираючих членів членів сім’ї:
1 .Будьте щирими у власних думках, турботах і почуттях.
2. Якщо сумніваєтесь, ставте питання: «Ну як?», «Як ви себе зараз почуваєте?», «Ви ще можете мені сказати про це?», «Я не заважатиму?», «Чи не потрібно вам чогось?», «Як ви про себе піклуєтесь?».
З . Коли відповідаєте людині, що перебуває в кризовій ситуації, обов’язково застосовуйте звороти: « Я відчуваю…», «Я думаю…», «Я хотів би…» замість того, щоб казати «Вам потрібно…», «Ні, це не так…», «Все буде добре…».
4. Дотримуйтесь, по можливості, теперішнього часу: «Як ви себе почуваєте ЗАРАЗ?» «Що вам ЗАРАЗ потрібно?»
5. Вислуховуйте уважно помираючого. Це здійснює могутній цілющий вплив, якщо не на тіло, то на душу людини. Не треба нічого прикрашати. Не треба заперечувати. Не треба брати на себе страждання помираючого. Це його страждання, і йому необхідно пережити їх у свій час і по-своєму.
6 . У критичних ситуаціях необхідно знати, що вони спроможні
самі приймати рішення. Іноді доречно вказати їм на можливі альтернативи.
7 . Пропонуйте будь-яку практичну допомогу, яку ви вважаєте
за можливе надати. 8. Якщо ситуація того вимагає, не соромтесь запропонувати людині звернутись у відповідне агентство.
Принципи роботи з помираючою людиною, рекомендовані Р. Кочунасом психологам-консультантам, на наш погляд, стануть у пригоді і родичам помираючих:
Один отзыв на «Психологічна допомога помираючим членам сім’ї та їх ближнім»
20.09.2008 в 20:45
Спасибо. Прочитал с интересом. Блог в избранное занес=)
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.