Сімейно обумовлені негативні почуття. Почуття провини в сімейних відносинах
Гра на почутті провини — образа. Образа - спосіб змусити іншого відчути провину. Похмуре обличчя, підкреслена холодність у спілкуванні, іноді демонстративне мовчання. Коли ми ображаємося, ми демонструємо іншому свою невдоволеність його діями, сподіваючись, що він це помітить і стане поводити себе так, як хочеться нам. Коли ж інший не реагує на нашу образу (а це можливе, оскільки ми не висуваємо претензії відкрито), можемо «образитися ще сильніше». Образа для багатьох дуже приваблива, адже в цьому почутті є й приємна жалість до самого себе, і почуття власної правоти, і зловтіха від того, що кривдник усе-таки покараний шляхом позбавлення його прихильності в стосунках. До того ж тому, хто ображається, не потрібно ані переглядати свою поведінку, ані першим робити крок до примирення. Образа дуже вигідна для скривдженого ще й тим, що, накопичивши достатню кількість негативних емоцій, так і не помічених кривдником, він отримує внутрішнє виправдання на праведний гнів. Якщо його партнер також полюбляє плекати в собі образи, швидше за все, велика частина їх спільного життя пройде в очікуванні, коли ж інший «нарешті все сам усвідомить». Рецепти подібного «цікавого» проводження часу передаються в спадок від батьків, а також широко пропагуються в популярних телевізійних « мильних операх ».
Прийняття на себе відповідальності за інших. Допомога іншим людям - дуже важливий і хвилюючий досвід у житті кожного. Однак існує не так багато ситуацій, коли потрібно цілком брати на себе відповідальність за іншу людину - рятувати її. Частіше допомога передбачає розподіл відповідальності. Але в повсякденному житті буває так, що хтось із членів родини прагне брати на себе відповідальність за інших членів навіть тоді, коли ті не просять, хто, навпаки, схильний перекладати відповідальність.
Деякі члени родини настільки потребують підтвердження власної значущості через розігрування ролі «рятівника» й опікуна, що навіть привчають (як правило, несвідомо) інших до несамостійності, і тоді в сімейному спектаклі періодично розігрується сцена під назвою «Він без мене нікуди».
Наведемо приклад одного з можливих варіантів научіння чоловіка до ролі «жертви» і виховання в нього безпорадності.
Дружина, побачивши, що чоловік збирається на роботу, запитує: «Ти щось шукаєш?» Чоловік відповідає: «Так, штани». Дружина: «Ось вони, візьми». Після багаторазового повторення цієї послідовності дій чоловік забуває, де лежать штани (панчохи, сорочки), а дружина одержує можливість періодично насолоджуватися почуттям своєї значущості й переваги кожного разу, коли чоловік самостійно не може знайти свій одяг.
Чоловік-невдаха, напевно, відчуває провину або сором за свою власну непристосованість. Дружина ж відчує її в той момент, коли з певних причин, наприклад, через хворобу, не зможе забезпечити свіжу сорочку, або у випадку, якщо чоловік перетворить пошук одягу в обов’язок дружини. Тоді сакраментальне питання: «Люба,
Отзывов (2) на «Сімейно обумовлені негативні почуття. Почуття провини в сімейних відносинах»
15.09.2008 в 22:59
огромное спасибо!
20.09.2008 в 12:36
Спасибо за статью, всегда рад почитать вас!
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.