Сімейно обумовлені негативні почуття. Почуття провини в сімейних відносинах
Коли мати унаслідок добрих намірів каже про те, що все її життя належить дитині, або, розповідаючи про свою любов до дитини, згадує, що в її житті «все було покладено на вівтар щастя дитини», тим самим вона натякає на невідплатний борг - заради дитини вона віддала власне життя. Адекватна розплата за цей борг може бути тільки одна - також життя. Але чиє? Дитини. У разі таких установок матері дитина може несвідомо намагатись піти з життя «відплатити борг», звільнивши життя матері від власної присутності. Схильність до суїцидальної поведінки, психосоматичних розладів, зловживання психоактивними речовинами - способи реалізувати це неусвідомлене прагнення. Батькам слід зрозуміти, що проживання власного життя заради себе, а не заради дитини, їх особисте щастя - запорука благополуччя і щастя дитини. Крім того, щасливі батьки надають гарний приклад, якому виникає бажання наслідувати, надихають дитину на пошук власних шляхів щастя.
Відчуття дитиною боргу перед батьками і почуття провини, пов’язане з ним, випливає з установок, що, оскільки батьки дали дитині життя, свою любов, свої сили, створювали умови для зростання дитини, дитина в боргу перед ними і має цей борг віддавати. «У разі такої установки виявляється, що життя людини ділиться на дві частини. У першій частині дитина «отримує» від батьків, а в другій має «віддавати». Виходить, що дитина - це « корисна свійська тварина ». Спочатку її вирощують і підкормлю-ють, а потім використовують для себе». Мотиви для народження дитини в деяких батьків ніби підтверджують це ставлення. Дітей іноді народжують, «щоб було кому доглядати в старості», «щоб було кому води подати». Прагнення деяких самотніх матерів «народити від будь-кого дитину «для себе», щоб було кого любити і щоб був той, «хто буде любити» призводить до такого самого розуміння боргу дітей перед батьками. Батьки свого часу отримали і життя, і любов, і турботу від своїх батьків, тому установка на отримання всього цього ще раз, тепер уже від власних дітей, означає, на думку С.В. Петрушина, уявлення, що їх власні батьки їм щось недодали. «Формування в дитини бажання відитатити борг перед батьками є включенням його в конфлікт батьків із власними батьками».
Але відчуття боргу перед батьками неможливо позбутися лише шляхом турботи і опікування батьків, адже батьки дають значно більше - саме життя, і адекватною розплатою може стати тільки життя дитини або повне присвячення свого життя служінню батькам. За цією логікою створення дитиною власної сім’ї можливе тільки після смерті батьків.
Батьки дають дітям життя - так багато, що цей борг не може бути нічим компенсований. Самим фактом народження батьки дають дітям так багато, що діти мають бути їм вдячні вже тільки за це
і не вимагати від них нічого, із вдячністю брати від батьків тільки те, що вони хотіли б і можуть їм дати.
Отзывов (2) на «Сімейно обумовлені негативні почуття. Почуття провини в сімейних відносинах»
15.09.2008 в 22:59
огромное спасибо!
20.09.2008 в 12:36
Спасибо за статью, всегда рад почитать вас!
Оставьте комментарий
Вы должны войти, чтобы оставлять комментарии.